Мистецтвознавці подорожують Закарпаттям
Всеукраїнська літня школа з мистецтвознавства, яка проводиться вже вчетверте, відбувається на Закарпатті з 1 по 7 серпня. Цьогоріч організатори обрали місто Ужгород, яке відвідало 13 школярів.
У народній культурі Срібної Землі, як ще поетично називають територію за Карпатами, вагоме місце посідає живописне, декоративне й ужиткове мистецтво. Воно розвивалося й розвивається досі на ґрунті традицій і у постійній взаємодії з іншими народами, які тут мешкають.
Одним із яскравих явищ цієї часточки України є школа живопису – малярська традиція, що сформувалася на Закарпатті у 20–50-х роках минулого століття на засадах тогочасного західноєвропейського живопису, з одного боку, та естетики народного мистецтва регіону – з іншого.
Закріпити теорію про живопис учасники школи мали змогу й екскурсіями до художнього музею імені Йосипа Бокшая, де представлено колекцію західноєвропейського мистецтва XVI – початку XX століть, країн Центральної Європи та України XVIII – початку XX сторіч, мистецтва Закарпаття минулого сторіччя; та у мистецькому центрі «Галерея ІЛЬКО», де потрапили на відкриття фотовиставки «Будні». Ця експозиція показує народження вільної України очима угорського фотокореспондента Банкуті Андраша. Добірка світлин зроблена у період між 1989 та 2008 роками.
– Мене дуже зацікавило мистецтво Закарпаття, як Ерделі, Бокшай створювали картини, всі ці галереї, виставки. Це – неймовірно! Цього не можна відчути, тільки дивлячись на фотографії, а тільки побувавши там, можна зрозуміти, яка це справді історія. Серед усіх профілів мистецтво найбільш ближче мені, я намагаюся зрозуміти всі ці тонкощі. І навіть якщо я не пов’яжу з ним свого життя, я буду цікавитися і розвивати свій кругозір, – стверджує чотирнадцятирічна Маргарита РУБАНЕНКО з Попасної, що на Луганщині.
Також МАНівці прослухали лекції про сакральне мистецтво й особливості народної вишивки та писанкарства Закарпаття.
Мали у своїй програмі учні і серію майстер-класів, проведенням яких опікувався Закарпатський центр науково-технічної творчості учнівської молоді, на базі якого функціонує Закарпатська МАН. Опановували школярі орігамі – мистецтво складання паперу, коли створюються небагато різних згинів, але вони можуть комбінуватися багатьма способами й утворювати дуже складні фігури; прийшло воно до нас із Японії. А складали школярі журавлика, що в Країні Вранішнього Сонця символізує щастя й удачу, і коробочки, куди можуть помістити невеличкий подарунок чи якусь дрібничку.
На заняттях з гончарства ліпили мандалу – сакральний символ, оберіг у вигляді кола з рисунками. Кожен рисунок щось символізує. Щодо походження мандали існують різні думки: хтось стверджує, що це – суто індійський оберіг, а хтось, що це – заслуга арійців – пращурів індоєвропейських народів. Цікаво, що Ольга ЛАДЖИНЕЦЬ, яка проводила майстер-клас, проаналізувавши використані учасниками рисунки на мандалі, розповіла кожному про риси характеру, на що слід звернути увагу, чого остерігатися, а декому і майбутній фах визначила.
Ознайомили учнів також і з хореографією та піснями Закарпаття, при цьому школярі не споглядали ці культурні дійства, а самі танцювали і співали.
Ну і яке ж Закарпаття без замків? А їх на екскурсійному маршруті учасників школи було чотири: Ужгородський, Мукачівський (він же Паланок), Чинадіївський, відомий також як «Сент-Міклош», і Невицький. При цьому відвідини останнього замку відбувалися у супроводі історика Олександра ДЗЕМБАСА, який два десятки років проводив розкопки на території цієї пам’ятки архітектури.
А Маргариті РУБАНЕНКО пощастило: у замку Паланок дівчина прийняла пропозицію екскурсовода зіграти на фортепіано XVIII століття. Маргарита каже, що спочатку було трохи лячно, бо багато людей дивилися на її імпровізацію, і важко, бо клавіші на відчуття «тугі»:
– Потім мені сподобалося, бо це ж неймовірно – ніхто з мого оточення такого навіть не бачив, не те, що не робив. Я була на сьомому небі від щастя, і це настрій на весь день. І звук мені також сподобався.
Завітали учні й до музею народної архітектури і побуту, що розташований поряд з Ужгородським замком. До речі, це один із перших скансенів, чи музеїв просто неба, в Україні. Експозиція музею зіставлена з географічною картою Закарпаття. Із заходу на схід розташовані житло та садиби українців низовинних районів – долинян, етнографічних груп – лемків, бойків і гуцулів, а також по одній садибі угорського і румунського населення краю.
Мені дуже сподобалася Всеукраїнська літня школа МАН в м. Ужгород, тому що я дізналася багато нової та цікавої інформації, зокрема про мистецтво Закарпаття, поринула у стародавні часи, перебуваючи на екскурсіях у замках, потоваришувала з людьми, з якими мала спільні інтереси. Я вважаю, що такі літні школи варто організовувати та залучати до них більше дітей, тому що навіть якщо ти не пов’яжеш з мистецтвом своє життя, то захочеш цікавитися ним і розвивати свій кругозір, дізнаватися те, що може знадобитися у майбутньому. Всеукраїнська школа дає можливість навчатися, маючи бажання це робити. Майстер-класи дають змогу спробувати зробити щось за допомогою майстерного педагога. На екскурсіях є час на відпочинок від лекцій, коли можна послухати саму історію неймовірних місць, які ми відвідали.
Так описала свої враження учасниця школи від Луганської області Маргарита РУБАНЕНКО.
